Администратор
0

Смотреть онлайн хорошего качества бесплатно Спогади про війну Марії Шевчук, 18.04.2012 Full HD Визволення Донбасу пісьня

# 4022 00:03:48 Выключить свет 30 августа 2013 784 просмотра Пожаловаться Сообщить
Для просмотра необходим Flash Player последней версии.

Авторизуйтесь, чтобы проголосовать за ролик!

За ролик пока что никто не голосовал...

Категория ролика: Поздравления

Код ролика:

Ссылка ролика:

Теги: спогади, про, мар?, Люди и блоги, в?йну

Это видео не оставит вас равнодушным! Праця, війна і пісня — у цьому триєдиному сплетінні доля Марії Гаврилівни Шевчук. Уродженка Донбаського краю шляхами Великої Вітчизняної дійшла до угорського міста Байя, а згодом опинилася на Волині.Ця тендітна жінка з плином часу стала дуже схожа на ромашку: біле, як сніг волосся навколо милого обличчя з променистими, наче сонце, очима. Колись її назвали ромашкою завдяки одній з пісень, які дуже любила співати. На дев'ятому десятку років Марія Гаврилівна Шевчук теж не уявляє життя без пісні. Вона була незримою супутницею на фронтових дорогах і у миті відпочинку, додавала сил і окриляла тих, хто опинявся поруч.Марії Шевчук пощастило народитися у співочій багатодітній родині, де вона була найменшою. Втім, у селі на розваги часу було обмаль, а роботи вистачало усім. Марія з братом пололи город, доглядали за худобою і...співали.Із рідного села на Донбасі доля повела дівчину шляхами війни на захід. Колишня студентка фельдшерсько-акушерської школи стала медсестрою прифронтового госпіталю. Поранених там приймали одразу з поля бою. Незважаючи на неймовірні фізичні і моральні навантаження, знаходився час і для пісні — народної чи фронтової.Коли святкували Велику Перемогу, нашій героїні не було ще й 20-ти. Цей день для неї радісний і гіркий водночас, адже п'ятеро членів родини не повернулися додому.Після війни Марія Шевчук із чоловіком — військовим побувала у різних містах. Зокрема, у Баку їй довелося працювати в особливо небезпечному загоні, який боровся з чумою і холерою. Потім життєві обставини привели сім'ю у Нововолинськ, нині Марія Гаврилівна — лучанка. Її життя — це родина, клуб "Неспокійні серця", виступи і зустрічі. Це, на жаль, хвороби, які виснажують тіло, але не владні над сильним духом. Ще є мрія відвідати усі міста-герої колишнього СРСР, яка майже реалізувалася.Десятиліття, що минули після Великої Вітчизняної, не полегшили біль спогадів про війну. Втім, без них Марія Гаврилівна себе не уявляє, бо у споминах — і її юність. Як тендітна ромашка, що розквітла серед пекла війни. Глядите еще более увлекательных роликов!

Нет комментариев. Ваш будет первым!